туризм

Автомобільний/велосипедний маршрут.Сезонність квітень -листопад, довжина – 80 км.

Виїхавши зі Львова однією з найдовших вулиць міста – Городоцькою ,слід зупинитися в с.Водяному (стара назва – Зимна Вода).

Тут можна оглянути добре збережений оборонний костел , збудований у 1612 – 1625 рр.Ця кам”яна однонефна хрестова в плані сакральна будівля має чотирьохгранну башту з двома рівнями бійниць з трьох її сторін .Крім цього , є ще башта на західному фасаді.Пам”ятка вважається одним з кращих творінь місцевих майстрів .
Далі с.Бартатів , де є два об”єкти для огляду туристами чи просто тими ,хто цікавиться пам”ятками сакрального будівництва .При самій дорозі церква , перебудована у 1994 р.з мурованого римокатолицького костелу, зведеного у 1924 р.А дещо далі на південно-східній околиці села , пам”ятка дерев”яної архітектури – церква св.Василія Великого з 1826 р. (за іншими даними 1829 р.) і дзвінниця , збудована 1837 р. майстром Олексою Цезуляком.

У наступному селі Мшана пам”ятка архітектури – мурована , тридільна з півкруглою вівтарною апсидою церква Введення в храм Пресвятої Діви Марії , збудована 1799 р. дідичкою с.Мшанець Анною Шептицькою .Рік побудови на фронтоні головного фасаду.

Реставрована 1900 р. Церкву малював Лука Долинський , а у 1899 р. Стефан Томасевич.
Археологів може зацікавити ще урочище “Біля церкви” , де було поселення 4 – 12 тисячоліття до н.е.

На нашому шляху стародавній Городок (давні назви  – Городок Солоний , Соляний Городок , Городок Ягайлонський).Давньоруське місто-фортеця . На підвищенні, оточеному р.Верещицею , ставами та болотами , на території теперішнього міського парку – залишки городища давньоруського міста Городка Солоного ,вперше згаданого у літописі під 1213 роком.Під цим роком описується битва князя Мстислава з Лешком Білим – князем краківським і сандомирським .Дослідник і автор монографії про Городок – Францишек Яворський локалізує давньоруський Городок на місці зовсім засипаної тепер відноги ріки Верещиці , де тепер церква св.Миколи , а звідтіля на схід до церкви св.Івана .Він розміщав там також підгороддя і передмістя , мотивуючи тим , що нема опису давньоруського Городка .Тепер на цьому місці трапляється археологічний матеріал.За найновішими джерелами городище 11-13 ст. локалізується між вул.Комарнянською і колишньою Кірова.

Пізньосередньовічне місто – фортеця: 30 вересня 1389 р.король Владислав Ягайло надав Городкові магдебурзьке право .З цього часу у вигляді земляних валів збереглися, особливо вздовж річки ,оборонні споруди.Незважаючи на ухвали сеймиків , зокрема 1678 р., з яких дізнаємося про догляд за містом – фортецею , Городок завжди був слабо оборонним .Місто було постійним об”єктом нападу татар .Його здобували під час війни 1648-1655 рр.Богдан Хмельницький ,пізніше Бутурлін , а у 1675 р. турки .За тодішніми описами , фортеця мала вал , на ньому був дерев”яний паркан , тобто палісад.Було дві брами – Краківська та Львівська .Брами , вежі і в цілому місто обороняли ремісничі цехи , за якими вони були закріплені .Все це відбувалося , як і в інших тодішніх містах .Оборона здійснювалася , в основному, за рахунок трудного доступу до міста і рамен розгалуження ріки .Робилися перекопи , і Городок був якби на острові, облитому водою.

Король Сігизмунд у 1537 р. постановив , щоби протягом десяти років деякі податки , зокрема чопове 15 гривень , йшли на утримання фортифікацій, а у 1550 р.чинш від горілки призначив на ремонт валів.Однак за всю свою історію Городок не витримав жодного штурму . За останньою королівською люстрацією 1765 р., фортифікації були вже у руїні , бо Краківська брама згадується як “колишня” .Досить докладні описи фортифікацій подав Slownik Geogrxaficzny, Fr.Jaworski, A.Prochaska ,Bilinski,Lipninski та інші автори .Є спогади львіського міщанина Самійла Кушевича про здобуття козаками міста і замку , а також докладний опис , як козаки з російськими військами Бутурліна у 1655 р. підступом і штурмом здобули городок і замок.

29 вересня 1903 р. на складки , які збиралися від 1897 р., було відкрито пам”ятник королеві Вл.Ягайлу .Автор пам”ятника – Юліан Белтовські .Пам”ятник знищено під час війни , його розбито і закопано на окраїні міста.Старожили ще й досі показують місце в центрі Городка , на площі , де він був встановлений.Це три тополі у сквері біля головної дороги.

Замок збудований на місці дитинця давньоруського городища .Про замок збереглися численні матеріали.В кінці лютого 1387 р., під час перебування в Городоцькому замку королеви Ядвиги , городоцькі і львівські міщани змушені були визнати над собою владу польських королів , а 1 березня 1387 року , королева Ядвига , яка була тоді у замку , видала так званий “залізний лист ” для львівських міщан .Переговори не велися довго і ще того самого дня , тобто 1 березня , Ядвіга видала в Городоцькому замку привілей , яким підтвердила усі надання короля Казимира , а за те львів”яни мали відкрити їй свої ворота.

18 листопада 1387 р. король Ягайло вперше прибув в Городок , 1-2 рази в рік відпочивав тут , а також в Добростанах.тут король проводив час,в основному , на полюванні.Є докладна хроніка перебування його у замку , опублікована в монографії Фр.Яворського .Тут , захворівши, помер Ягайло 31 травня 1433 р. і нібито в костелі Францисканців зберігалося його серце.За життя короля замок був постійно під його опікою , однак після смерті почав поступово занепадати.Ще у привілеї 1369 р. наданому містові Ягайлом , згадується замок у зв”язку з дозволом збудувати біля нього млин.Цей млин , з численними перебудовами , зберігся донині.

Пізніше , у 1504 р.замок відбудований Станіславом Пілецьким , але через 100 років був уже в повній руїні .В архіві зберігаються королівські привілеї про різні надання замкові і містові , зокрема короля  Сигізмунда 3 від 12 лютого 1603 р.частина коштів з мита йшла на направу мостів і валів .На Вишенському сеймику у 1611 р. постановили звернути гроші старості Зигмунту Мишковському за вимурування нового замку .Однак у 1618 р. на тому ж Вишенському сеймику згадується , що загашени йзамок треба відбудувати і укріпити .У замку була в”язниця , у якій в”язнів тримали в оковах .У 1547 р. король Сигізмунд 1 заборонив старості тримати на замку міщан в оковах.

Замок остаточно знищений під час визвольної війни 1648-1655 рр.За даними ілюстраторів 1662 р.,”замок спалений вщент і знищений так , що по ньому залишилася лише земля”.На його місці пізніше збудовано палац , в якому несло службу 6 солдат, які і були цілим військовим гарнізоном Городка.Тепер на цьому місці парк з дитячим майданчиком і новозбудований кінотеатр.

Фортеця Гнін.Це єврейська дільниця Городка , яку в 1660 р. заснував за дозволом Яна ІІІ староста Ян Гнінський .Мала свої брами і фортифікацію.Ян ІІІ універсалом 1682 р. підтвердив ці привілеї з умовою , щоб евреї брали участь в обороні міста .На території Гніна станом на 1924 р. було чотири синагоги і стара велика синагога , Бет-гамідраш, Клойз – хасидська синагога і синагога ремісників.

Костел і монастир Францисканців збудований під валами міста , згадується як існуючий уже у 1345 р.-один із найдавніших на Русі. Правдоподібно , існував ще у давньоруський час.Найновіші видання датують сучасну споруду ( з пізнішими перебудовами) 1419 роком.Нова фундація короля Ягайла – 1439 рік .Ліквідована австрійцями наприкінці XVIII ст., які перетворили костел на склад , а монастир на казарми.Пам”ятка була містобудівним елементом у формуванні забудови міського кварталу.Костел і монастир з келіями довгі роки стояв у руїні. Тепер його реставрують , а вірніше, відбудовують , монахи студійського уставу.

До прямого військового зіткнення призвели часті напади українських козаків на турецькі міста і татар на Річ Посполиту , а також втручання українських та польських магнатів у питанні наслідування престолу в Молдавії у 1620 р., що вже призвело до знищення польського війська під Цецорою.Ще одним поштовхом до війни стали ворожі дії найманців Речі Посполитої – козаків-лісовичків – щодо османського васала воєводи Трансільванії Бетлена Габора.Оголосивши “Лехістану”  джихад , османи могли планувати навіть якісь серьозні завоювання , але здебільшого йшлося про покарання “невірних” за попередні “провини”.Осман Другий зібрав близько 100 тисяч османського війська (епічні 200-400 тисяч з тогочасних джерел слід вважати перебільшенням ) , що складалося з не менш як 30 тисяч піших яничарів , а також кінних важкоозброєних сипахів і іррегулярних легких кіннотників-акинджів  , артилеристів – топджі, понад 50 тисяч кримських татар , ногайців, молдаван і валахів , понад 100 гармат , з них близько 60 великих.Невідома кількість слуг-некомбатантів , але їх було багато.

Військо Речі Посполитої  після втрати ядра збройних сил – польського коронного війська під Цецорою було ослаблене.Його бойове ядро тепер склали литовські й наймані підрозділи , всього за різними даними , близько 18 тисяч кінноти, здебільшого крилатих гусар  і 18 тисяч піхоти-з них 14,5 тисяч польської та німецької піхоти – разом близько 36 тисяч бійців .

Запорожці виставили , за різними даними , 44-46 тисяч війська (разом із пахолками – військовими слугами )

Річпосполитське і козацьке військо мали разом не менше від 50 гармат , з них мінімум половина належала запорожцям.Невідомо , але вочевидь було чимало обозної челяді в річпосполитському таборі, що несподівано відіграло важливу роль у битві.

Маршрут одноденний, автобусний. Сезонність травень-жовтень. Довжина маршруту — 240 км.

​Маршрут починається у Львові і йде вул. Стрийською до районного центру Миколаєва. Обабіч траси є села, багаті на пам’ятки к старовини. Однак за браком часу відвідуємо  лише ті, через які проходить дорога. Перше І з них — Деревач. Тут є городище XI—XIIІ ст„ був Василіанський монастир, укріплений валом і муром.