Маршрут автобусний, одноденний. Сезонність травень-жовтень. Довжина маршруту – 240км.

Маршрут починається у Львові, перша зупинка в с. Оброшине ,   де слід оглянути палацовий комплекс 1730 р, який складається  з палацу, збудованого за проектом архітектора Ю. Фантана , службових приміщень, огорожі з воротами і парку. Цей архієпископський палац з мальовничою в’їзною брамою був влаштований як літня резиденція львівського римо-католицького архієпископа. Тепер тут дирекція Науково-дослідного інституту землеробства і  тваринництва  західних областей України, з цікавим зоопарком.

Значний інтерес для дослідника старовини чи навіть туриста може  становити смт. Великий Любінь (у давньоруський час – Любинегород, Любинець; пізніше -Любин, Любінь Великий). Тут, за давніми хроніками , мав нібито бути осередок князя, збудований серед недоступних боліт і ставків. За іншими даними, болохівське місто знищили воїни князя Данила Романовича. Можливо, автор сплутав  цю територію з Болохівською землею. За даними відомого дослідника старовини А. Шнайдера, в межах фільварку “Гурівщина”  було поганське цвинтарище , тобто жертовне місце.

Був у Великому Любіні і замок XVII ст., перебудований пізніше на палац. Тепер тут  школа- інтернат.

У с.Градівці (кол. Гошани) – могила  польських воїнів, які загинули в польсько – турецькій війні 1672-76 рр.,  з пам’ятним  знаком,  і добре збережене замчисько. Тут  слід також відвідати місцевий музей, для якого  житель села Іван Яценко збудував окремий будинок.

Далі по дорозі  – м. Рудки з Вознесенським костелом 1728 р. і баштою-дзвіницею XVII-XVIII ст. Костел і башта були спочатку оборонними. У костелі похований відомий польський драматург Олександр Фредро (1793-1876).

Старовинний Самбір (старі назви – Погонич, Новий Самбір, Нове Місто), який лежить на нашому шляху, багатий на пам’ятки оборонного будівництва. Тут збереглися фрагменти земляного валу пізньосереднього вічного міста-фортеці; костел бернардинців з келіями 1751 р., арх. А. Деламарс; добре збережені земляні бастіони і вали нового замку; церква Різдва Богородиці 1728 р., яка мала оборонний мур; фарний костел XVI-XVII ст. з бійницями. Крім цього, у Самборі були ще й інші оборонні споруди, які або не збереглися, або ж наприкінці XVIII -поч. XIX ст. перебудовані. Це, зокрема, оборонна ратуша XVII-XIX ст., оборонний двір; міський і цеховий арсенали; оборонний домініканський монастир 1406 р.; оборонний монастир бригідок та єзуїтський монастир 1680 р., в якому після ліквідації ордену було окружне управління, пізніше – староство.

По дорозі до Старого Самбора біля шосейної дороги є с. Стрілковичі, в якому у 1340-х роках був один з оборонних пунктів стратегічного округу польського короля  Казимира.

Місто Старий Самбір з 1850 до 1919 рр.  мало назву Старе Місто. Середмістя було обведене муром, а будинки заховані глибоко  за підсінями. Місто в давньоруські часи було сильною фортецею, в 1241 р. –  зруйноване  монголо-татарськими ордами, а у 1340 р. зайняте королем Казимиром. У 1648 р. його штурмували козацькі загони.

Сліди замку, який, за переказами, бере свій початок з давньоруських часів,  були ще наприкінці минулого століття в  урочищі “На Повалищі”. Тут містилось  колись православне єпископство, а церква  (XVIII ст.) стоїть на місці кафедрального собору. Простежуються рови і вали.

Село Тершів. Бачимо рештки розрівняного бульдозером городища. Кінцевий пункт маршруту – с. Спас, де туристи роблять пішу прогулянку на гору  «Замчище»  на городище XI-XIII ст. Городище  на висоті 375 м.  над рівнем моря за 0,5 км на захід від села, з добре збереженими земляними укріпленнями. Тут відкрито рештки кам’яної і цегляної кладки, добре простежуються в’їзд та земляні рови і вали.

У Спасі існував з XIII ст. монастир, який вважається одним з найдавніших. При монастирі була потужна оборонна вежа, яка служила також в’язницею для духовних осіб. Інвентар василіанського монастиря у Спасі з 1784-1804 рр. подає докладний опис цієї вежі. Є дані, що монастир фундував князь Лев Данилович, який свої останні роки життя провів у цій обителі. На початку XIX ст. дерев’яні будівлі монастиря, мур і вежу розібрано.

Із Спаса вертаємось до Тершова і за містком р. Лінини, що впадає тут у Дністер, звертаємо вліво – до с. Лаврів. За переказами, які повторюються у численних виданнях, церква і монастир перебудовані на кошти князя Льва Даниловича в ХІІІ ст. і стали його місцем захоронении. Однак першv документальну згадку про монастир, який багато разів руйнувався і горів, маємо тише з 1407 р. У церкві збереглися фрески XV—XVI ст. Монастир з церквою і оборонною вежею розміщений під горою – у мальовничій гірській місцевості.

З Лаврова через Старий Самбір їдемо до Хирова. Біля траси – с. Стрільбище. Тут колись розташовувався замок, в якому перебували стрільці, що охороняли шлях над р. Яблінкою . Звідси нібито і назва села. Від замку, однак, не залишилося жодного сліду. На увагу заслуговує ще окопане цвинтарище  – недалеко від теперішньої церкви.  На кінці села – друге оборонне цвинтарище , де колись стояла дерев’яна церква.

За деякими джерелами,  смт. Стара Сіль (давніше — містечко) засноване в кінці IX – на початку X ст. як сторожовий пост. Тут знаходиться також Святомихайлівський (колись оборонний) костел 1660 р. з дзвіницею і прибудованою до нього каплицею з 1613 р. Після капітальної перебудови на початку XX ст. за проектом архітектора  Б. Віктора втратив оборонний характер. Сильно пошкоджений під час Першої світової війни, відреставрований у 20 – 30-х рр.

Наступний об’єкт  – с. Муроване (колишні Ляшки Муровані). В селі знаходиться парк XVII—XIX ст. – пам’ятка природи і архітектури. В парку прекрасно збережене замчисько з валами, ровами, земляними бастіонами і навіть допливним каналом з ріки Стрв’яж. Замок збудований в XVI ст. Андрієм Тарлом у стилі Відродження, після його зруйнування у 1559 р. відбудований. Служив як сховок для населення навколишніх сіл. Власники – Тарли, на поч. XVII ст. – Мнішки, з 1602 р. –  Другети-Гомоної, наприкінці XVII ст. – знову Мнішки. Історія цього замку пов’язана з Дмитром Самозванцем, який прибув сюди 25 травня 1604 р. і, за переказами, на другий день упав на коліна перед батьком прекрасної панни Марини Мнішек і просив її руки. Підлога, на якій Дмитро колінкував, дубова, перекладена для взору іншим деревом, при розбиранні замку в XIX ст. перевезена в Угерці біля Ліска. Чи знав тоді Дмитро про наміри Вишневецького та Мнішка – невідомо. У цьому замку у XVIII ст. діяв театр – на зразок італійського чи французького, з окремим залом.

Під час Першої світової війни командування російських військ, які стояли табором неподалік села, довідавшись про те, що в замку перебував Лжедмитрій , наказано випустити по ньому декілька артилерійських снарядів. Збереглися фотографії  20-х років нашого століття, коли палац був уже повністю зруйнований, стирчали лише стіни. Сьогодні тут залишився тільки фрагмент одної стіни В селі є ще цікава пам’ятка архітектури  –  церква 1700 р„ яка була  оборонною. Простежуються сліди земляних фортифікацій.

Наступний об’єкт — с. Скелівка (стара назва — Фельштин). Через відсутність мосту через ріку Стрв’яж мусимо робити величезний гак і добиратися до села через містечко Хирів.

Село Скелівка, колись – містечко, було в давнину сильно укріпленим містом-фортецею. Шкода, що від цих міських фортифікацій сьогодні не залишилося жодного сліду. Тут можна оглянути лише костел св. Мартина з оборонною баштою кінця XV — початку XVI ст. В 1904 р. його грунтовно перебуду­вали, після чого він прибрав неоготичного вигляду. Костел з потужною оборонною баштою, ровами та валами на краю міста сприяв його обороні і входив до міського фортифікаційного комплексу. Під час Першої світової війни комплекс було пошкоджено. Відбудовано у 1915-1916 рр.

Далі на нашому шляху — цікава обо­ронна споруда у с. Сусідовичі. Це монастир кармелітів XVI—XVIII ст. з високим оборонним валом. Монастирські келії, збудовані 1608 р., — повністю зруйновані, костел з 1585— 1591 рр. відремонтований місцевою  польською римо-католицькою громадою,  збереглися фрески XVIII ст. Монастир –  фортецю перебудовано в стилі барокко з  елементами ренесансу.

Перш ніж виїжджати до Самбора,  зупинимося у Чаплях – селі, де в XIX ст.  були ще руїни великого замку. З колишнього  костела св. Анни та монастиря кармелітів (а ще давніше — обсервантів, фундованого Борецькими) не залишилось й сліду.

Через Самбір тією ж дорогою повертаємось до Львова.